Сафі Байс

  ̶  Удар! Удар! Удар! Відчуваєш ритм? – коваль опустив молот і чекав відповіді учня. ̶  Майстре Ворах, в мене так не виходить, ̶  Нагір був готовий розклепати майже готовий браслет в срібний млинець. Але доводилося стримуватися. Не можна виставити себе нервовим телепнем в очах учителя. А ще важливіше – не можна дозволити згаснути магії браслета. ̶  Ти коваль чи мале цуценя, яке тільки й вміє, що їсти та скимлити? – коли Ворах жартував (у його розумінні жарту), це звучало ще більш грізно, ніж якби він просто нагримав. Але майстер завжди додавав трохи гучного гортанного сміху до будь-яких своїх повчань і запитань. Нагір не знав, відповідати чи краще промовчати. Він опустив погляд на свій незавершений браслет. При всій м’якості срібла, сьогодні цей метал йому не корився. Його магія наче чинила спротив юному ковалеві. Ні молот, ні федейська сила не допомагали її приборкати. ̶  Зараз я вийду, ̶  тон Вороха став м’якшим, майже поблажливим. – Побудь один на ...