Дописала "Сагу роду Воранор"!

На роман "Маєток роду Воранор" у мене пішло 18,5 місяців! Зовсім не тому, що не було на нього часу чи можливості писати. Просто, траплялися дні, коли я відкривала рукопис і абсолютно була впевнена, що зараз історія сама собою побіжить далі. Та персонажі стояли на своїх місцях і мовчали. Ні поруху брів, ні посмішок куточками губ. Застигало і все навколо них. Ані легенького вечірнього вітерцю, ані руйнівного урагану. Ні Сонце, ні Місяць не сходили й не заходили і навіть не куталися у хмари. Скільки б я не чекала перед екраном, нічого так і не відбувалося. Мені залишалося лише йти редагувати попередні глави. 

Та бували й інші дні, коли навіть доводилося відкладаати нагальніші справи, бо Лівії, Андре, Мілані, Толану, Анжеліці та іншим терміново хотілося дещо сказати, вони прагнули діяти. Тож я сідала за клавіатуру й пальці просто грали на ній, наче на добре налаштованому музичному інструменті. 

І ось, нарешті, фінал! Не лише "Маєтку", а й циклу з двох книг про вампірів "Сага роду Воранор".