Чаклунка Юала

"Бузкові світанки" і "Ночі з чорниць" —

такі варить зілля одна з чарівниць.

Захована в горах в будинку старім,

готує напої, наспівує їм:

"Ось цвіт із фіалки і з маку зерня —

єднайтесь, щоб людям додати знання.

А ти, любий кореню із череди,

до цього горнятка з окропом ходи!"

Юала — таке мала давнє ім'я —

це все, чим її наділила сім'я,

а далі по світу збирала скарби

у розум у свій, а не в скрині, торби.

Як зранку виходить вона на поріг,

до неї спускається єдиноріг,

він ночі проводить між синіх вершин,

подалі від шуму людей і машин,

а день зустрічає з чаклункою вдвох.

Вона п'є чаї, він пощипує мох.

Як хто в добрій справі Юалу шука,

й цього шукача не вкриває луска,

не гад за природою — людське дитя,

до того посланці чаклунки летять —

маленькі сріблясті пташки голосні,

вони проведуть і крізь ліс, і крізь сніг.

Юала в біді допоможе завжди:

"От "Ночі з чорниць" закипають, зажди,

по краплі щовечора замість вина", —

і ось вже за тиждень біда та мина.

Коли ж чорні гади з духовних низин

десь близько собі шурхотять між лози,

в годину нічну або й посеред дня —

їх вірний орел-захисник проганя.

Сафі Байс