Знов тобі ніяк не спиться, моя ти орлице...

Знов тобі ніяк не спиться, 
моя ти орлице...
За другою дорогою
він вже волочиться.

Не шукай у полі зору.
Що за ним дивиться?
Він калюжа, а ти море,
Різна в вас водиця.

В тебе є усі простори,
Є усі висоти, 
Він же бачить просто гори,
І вже верта проти.

Висота нагонить страху,
Ляскає по литці,
Бо не кожен в серці птаха,
Навіть птаха в клітці.

Як тобі ще пояснить це,
моя ти орлице?
Із другою дорогою
Він уже гніздиться.









© Сафі Байс 15. 05. 2020